Лев Манович — всесвітньо відомий інноватор і найкращий впливовий діяч у багатьох галузях, зокрема в теорії медіа, цифрових гуманітарних науках, культурної аналітики та медіамистецтві. Він є винятковим професором у Центрі аспірантів Міського університету Нью-Йорка та директором Лабораторії аналітики культури. Манович увійшов до списку “25 людей, які формують майбутнє дизайну” та списку “50 найцікавіших людей, які будують майбутнє”. Він є автором 180 статей і 15 книг, серед яких “Культурна аналітика”, “Інстаграм та сучасний образ”, а також “Мова нових медіа”, яку називають «сугестивною та широкомасштабною історією медіа з часів Маршалла Маклуена». Проєкти цифрового мистецтва Мановича були показані на понад 110 міжнародних виставках у Центрі Помпіду, Інституті сучасного мистецтва у Лондоні, Центрі мистецтв та медіа, Музеї сучасного мистецтва Кіасма та інших провідних просторах.
З кінця 1980-х років Чіко Макмертрі досліджує перетин роботизованої скульптури, інсталяції нових медіа та перформансу. Роботи МакМертрі презентують органічне життя з глибин, вказуючи на геометрію в усіх живих системах. Чіко спільно з міждисциплінарним колективом Amorphic Robot Works/ARW отримав численні нагороди за свої експериментальні твори мистецтва в нових медіа, зокрема п’ять грантів від Національного фонду мистецтв, грант Фонду Енді Ворхола, стипендію Фонду Рокфеллера, VIDA Life 11.0 та Prix Ars Electronica. У 2016 році Чіко Макмертрі був нагороджений стипендією Гуггенхайма в галузі образотворчого мистецтва, а у 2019 — грантом Map Fund. Роботи Макмертрі та ARW були представлені у значних музеях і культурних установах у всьому світі, у тому числі у Національному художньому музеї Китаю, Пекін; галереї Гейворд, Лондон; Національному музеї “Центр мистецтв імені королеви Софії”, Мадрид; музейному центрі “Місто науки та індустрії”, Париж; Університетському музеї сучасного мистецтва, Мехіко; музеї “Pioneer Works”, Бруклін, Нью-Йорк; Шанхайській бієнале; з ретроспективною виставкою у галереї “Tri Postal”, Лілль; з роботою “Pneuma World” у культурному центрі “Muffatwerk”, Мюнхен; у місці для проведення заходів “Ex-Dogana”, Рим; та у художньому музеї “ZHI Art Museum”, Ченду.
Луїза Каунерт — незалежна кураторка, менеджерка з питань взаємодії з митцями та артконсультантка із Нью-Йорка. Сфера її інтересів не обмежується лише медіамистецтвом, експериментальними та міждисциплінарними практиками. Наразі кураторка супроводжує приватні колекції в Європі та США. Луїза організовувала, (спів)курувала виставки в Нью-Йорку та Парижі. Як менеджерка з питань взаємодії з митцями, вона керувала та супроводжувала різноманітні масштабні проєкти медіамитця Чіко Макмертрі та його творчого колективу Amorphic Robot Works у Мексиці, Китаї, Франції, Бразилії, а також персональну виставку Агнес Турнауер у художньому просторі “Villa Emerige” у Парижі. Луїза Каунерт зробила значний внесок у міжнародний розвиток бруклінського творчого колективу МакМертрі Amorphic Robot Works та їхній серії інсталяцій і перформансів, відомих під назвою “The Robotic Church”.
Олег Ніколаєнко закінчив Державну театральну академію у Санкт-Петербурзі, Росія. Він є творцем широкого спектра проєктів — від театральних вистав та мультимедійних шоу до проєктів віртуальної реальності. Має понад двадцять п’ять років досвіду режисури театрів і шоу у Франції, Греції, Німеччині, Швейцарії, Росії та Фінляндії. У 2009 році він працював над прем’єрою цирку де Солей у Москві. Олег є лауреатом численних нагород і почесних дипломів, таких як премія “Найкраще в шоу” губернатора Санкт-Петербурга на фестивалі “Червоні вітрила” 2007 та 2009 років. Останні чотири роки працює над проєктами віртуальної реальності — “Калевала. Епізоди” (номінація “Експеримент”, театральна премія “Золота маска”, Росія), “Забутий поцілунок” (Кінофестиваль “Трайбека” 2020), “Котяча зимова казка” та “Стелла Маріс”.
Співзасновник AXiiO VR Studio.
Нікіта Шохов працює як з нерухомими, так і з рухомими зображеннями. У своїх мистецьких проєктах він досліджує подвійність тіла та розуму, міфу та реальності, людської природи, релігій, історії та культури. Він працює разом зі своєю дружиною Анною Євтюгіною, яка виступає як співавторкою, так і продюсеркою, залежно від проєкту.
Світлини Шохова публікувалися в The New York Times, The Guardian, Le Monde, Harper’s Bazaar Art, l’Insensé, Openspace, Elle, Time Out, British Journal of Photography, L’Officiel Russia, L’Express, Courrier International, IL, China Newsweek, Calvert Journal, Colta та журнал YET. Нікіта брав участь у численних мистецьких фестивалях і бієнале, зокрема Manifesta 10 у Санкт-Петербурзі, Московській бієнале сучасного мистецтва та Photoquai у Парижі.
Анна Євтюгіна — кураторка, продюсерка, стипендіатка програми Фулбрайта та вихованка Едмунда Маскі. Засновниця нью-йоркської творчої студії iPureland, яка займається виставками нових медіа, міжнародним стратегічним партнерством та програмами професійного розвитку для мистецьких організацій і бізнесу. iPureland курує спеціальну грантову програму для участі галерей у високоякісних міжнародних арт’ярмарків, що є першою ініціативою такого роду в Росії. Анна ініціювала та курувала проєкт “Мистецтво бути чорним в Америці” в Університеті Індіани, працювала асистенткою куратора виставки Роберта Матта в Державному Ермітажі, виступала співкураторкою “Минулий березень” Наумом Медовим у Московському музеї сучасного мистецтва. Євтюгіна також є співкураторкою освітньої програми “Міжнародні стратегії в артбізнесі” в Московській школі сучасного мистецтва Універсального університету.
Георгій Молодцов — кіно- та VR-режисер, лауреат нагород, керівник відбору на фестивалях.
Програмний директор фестивалю VR Sci Fest (Швеція), куратор премії “Open Frame Award for VR” в рамках кінофестивалю goEast (Німеччина), креативний продюсер ініціативи Russian VR Seasons. Співзасновник проєкту “VRability social good”. У 2015 році став магістром кіно та відео у Школі комунікації в Американському університеті, США (Fulbright Fellow). У 2003-2008 роках вивчав документальне кіно у Всеросійському державному університеті кінематографії.
Team Rolfes була офіційно створена у 2017 році на чолі з Семом та Енді Рольфами з метою краще контекстуалізувати власну серію живих інтерактивних анімаційних шоу для Super Deluxe і підняти свої сценічні виступи на міжнародних фестивалях експериментальної музики, які стають все більш визнаними, на нові висоти.
До цього команда вже завоювала популярність своїми новаторськими 3D-відео в режимі реального часу для музикантів Amnesia Scanner і Danny L Harle, а також своїми скульптурними, мальовничими 3D-принтами для модної лінії Nicopanda Нікола Формікетті та довгою серією обкладинок альбомів для експериментальних музикантів.
Після цього Team Rolfes продовжила розвивати свою новаторську імпровізаційну, експресивну лялькову гру віртуальної реальності та практику захоплення руху, застосовуючи її для музичних відео (Lady Gaga), телевізійної анімації (Adult Swim), сценічного виступу (MoMA та Berlin Atonal), мультсеріалів (Super Deluxe, Sonic Acts Festival) та безліч інших проєктів.
Арсеній Жиляєв — митець, письменник і політичний діяч, який живе і працює в Москві та Воронежі. Мистецька практика Жиляєва порушує питання про культурне продукування у пострадянських умовах.
Використовуючи виставку як засіб вираження, Арсеній Жиляєв працює в просторі між художньою літературою та нон-фікшн. Його проєкти досліджують спадщину радянського музеєзнавства і філософію російського космізму, що представляє широкий спектр філософських, наукових і мистецьких програм, спрямованих на подолання смертності, досягнення воскресіння для всіх, хто коли-небудь жив і прагне до дослідження космосу. Жиляєв створює твори мистецтва для потенційного майбутнього, провокуючи спекуляції про те, який історичний контекст мав їх породити.
Джошуа Сітарелла — митець і дослідник із Нью-Йорка. З 2018 по 2019 рік він викладав у Школі візуальних мистецтв, а з 2020 — у Школі дизайну Род-Айленда. Він працював зовнішнім радником в Університеті Карнегі-Меллона у 2020 році та Університеті Тафтса у 2021. Його роботи включені до колекцій Міського музею Амстердаму та Музею мистецтв Худа в США. Його публікації розміщені у бібліотеках Школи образотворчого мистецтва Єльського університету, Канзаського університету та Бібліотеки Род-Айлендскої школи дизайну тощо. Після закінчення навчання Сітарелла співпрацював з колективом митців, який спеціалізувався на цифровій культурі та рекламі. Його безперервна робота з Бредом Тромелем почалася водночас роботи з The Jogging. Jogging розпочався у 2009 році як блог у Tumblr, на якому були розміщені тисячі дивних зображень. У 2017 році Сітарелла продовжив співпрацю з Тромелем, працюючи з ним над мистецьким магазином Etsy під назвою Ultra Violet Production House. Станом на січень 2017 року ці двоє виставили на продаж сімдесят вісім творів мистецтва, більшість із яких зроблені з повсякденних предметів у спосіб, який викликав відчуття абсурду. Наприклад, предмети, виставлені на продаж, включали диван, вкритий латками від хард-кор-панк гурту, і лавку, побудовану з двох комп’ютерів Apple, покриту дерев’яною дошкою. У 2013 році Сітарелла дебютував серією з п’яти хромогенних натюрмортів у галереї Higher Pictures. Ці роботи включали “Тіло, помазане нітрогліцерином, чекає на Преображення”, на якому зображено “лежачу оголену жінку, частково вкриту сріблом, з невеликими плямами шкіри та фарби, що плавають навколо неї”, причому частина нітрогліцерину розмазала раму. Ендрю Рассет з The Observer описує роботу як “вибагливу деталізацію”, яка вселяє у глядачів “дискомфорт [який]… також є ознакою того, що пан Сітарелла добре налаштований на складні пастки сучасного створення зображень”.
LaJuné McMillian
ЛаДжуне Макмілліан — педагогиня та мисткиня нових медіа. Вона створює мистецтво, яке поєднує перфоманс, розширену реальність й обчислення, щоб поставити під сумнів наші поточні форми спілкування. Вона захоплена відкриттям, вивченням, маніфестацією та управлінням простором для звільненої Темношкірої Реальності та Темношкірої Уяви. Заглиблюючись у ці теми, Макмілліан вірить у критику та злам системи й технології, які підтримують системну несправедливість, з метою зупинити процес бачення людського тіла як товар, скасувати наше виховання та звільнити місце для різних способів існування.
Макмілліан мала нагоду показати та розповісти про свою роботу на Pioneer works, National Sawdust, Leaders in Software and Art, Creative Tech Week і Art & Code’s Weird Reality. Раніше вона була директоркою з фігурного катання на ковзанах у Гарлемі, де інтегрувала STEAM у фігурне катання, щоб навчити кольорових дівчат рухам і технологіям. Макмілліан продовжила свої дослідження Темношкірої Реальності та Темношкірої Уяви, руху та технологій під час резиденцій та стипендій у Jerome Hill Artist Fellowship, Eyebeam, Pioneer Works, Barbarian Group та Barnard College.
Анна Швець — мистецтвознавиця, кураторка, викладачка сучасного мистецтва та педагогиня.
За останні три роки людство багато пережило. Нас постійно перевіряли: до якої спільноти ви належите? Яка ваша особистість? Виклики пандемії, які ще не минули, змінились репрезентацією війни в цифровому вимірі реальності… У своїй презентації я хотіла б розповісти про випадки, в яких брала активну участь і з цікавістю була свідком, це були приклади прямих дій для досягнення політичних і соціальних цілей в багатозначних контекстах:
Віртуальна виставка The Art Spaceship [прим. “Мистецький космічний корабель”] за ідеєю утопічної міжнародної космічної станції, де були представлені 24 міжнародних проєкти
Українська цифрова платформа V-Art та її антивоєнні мистецькі ініціативи за допомогою NFT — український віртуальний павільйон на Art Basel, благодійні виставки, дропи тощо
Спільний інтернет-проєкт, у якому штучний інтелект і нейронна мережа об’єднують сили з відомим російським мистецьким колективом, щоб протестувати проти військової пропаганди та фейкових новин.
Як чудовий приклад екологічного активізму з Еквадору — навчальний додаток “The fire is in the water” [прим. “Вогонь у воді”], який одночасно є і відеогрою, і сайтом для дослідження коралів.
Art Ambassadors — незалежна децентралізована спільнота професіоналів мистецтва, яка народилась як реакція на війну, з представниками з Росії, США, Великобританії, Німеччині, Італії, Фінляндії, ОАЕ, Еквадору, Ізраїлю, Швейцарії, Нідерландів, Австрії, Франції, Латвії, Естонії, Вірменії, Португалії, Туреччини, Гонконгу, Іспанії, Грузії, Нової Зеландії.
Елліна Геннадіївна — мисткиня та досвідчена експертка ігрової механіки, яка створює взаємодію між органічною та неорганічною природою, віртуальним та живим середовищем, системою та ентропією. Елліна створює електронну музику та грає ді-джей сети. Мисткиня вивчала обчислювальну математику та кібернетику в Казанському державному університеті. Згодом переїхала до Москви, де почала вивчати сучасне мистецтво в Майстерні інтерактивної комунікації та змішаних засобів у школі Родченка, де наразі викладає “Єдність комп’ютерних технологій”. Також Елліна є викладачкою у Школі дизайну Вищої школи економіки та онлайн-школах “Концепція” і “Навчальне середовище”. Зараз проживає в Бангкоку.
Тоска Теран — міждисциплінарна, екофеміністка та людський голобіонт [прим. організм, який складається з багатьох інших організмів]. Вона описує себе як міждисциплінарну людину-голобіонта, чия робота є злиттям мистецтва, екології та ремесла. Виростаючи мексикансько-американською жінкою в першому поколінні, вона, безперечно, зазнавала як привілеїв, так і дискримінації. Її часто сприймали як європейку через сильну скандинавську/німецьку спадщину її матері, хоча вона завжди почувалась більш спорідненою з кров’ю батька та культурою сім’ї, одночасно відчуваючи себе причетною до цього світу та від’єднаною від іншого, ще поки не поміченою. Її роботи були представлені у музеї The Harwood Museum, ярмарку SOFA New York, журналі Metalsmith Magazine, мистецькому просторі The Toronto Design Exchange, музеї Memphis Metal Museum, музеї сучасного мистецтва у Торонто, Науковому центрі в Онтаріо, журналі Music Works Magazine, фестивалі Vector Festival, студії Studio Art & Craft Canada, SONICA21, і NAISA (Нові Пригоди у Звуковому Мистецтві). За свої приголомшливі, не людиноподібні проєкти біосонифікації грибків Тоска отримувала гранти та фінансування від Інституту Гете в Монреалі, Ради мистецтв Канади, екологічної нагороди BigCi Національного парку Воллемі, Ради мистецтв Онтаріо та Ради мистецтв Торонто.
Іра Конюхова — мисткиня, письменниця та активна феміністка на просторах Інстаграму. Вона вивчала фізику в Москві та образотворче мистецтво в Майнці й Рейк’явіку. У 2017 році здобула ступінь з медіамистецтва та теорії медіа в Університеті мистецтв і дизайну в Карлсруе. У своїй практиці вона досліджує зв’язок між жіночою сексуальністю, поп-стійкістю і колоніальними технологічними практиками, які переважно втілені у відео, скульптурі та інсталяції. Її роботи були представлені на різних міжнародних фестивалях і виставках, зокрема на міжнародному фестивалі кіно DocLisboa, Афінській бієнале, Просторі мистецтв Тенерифе, кінофестивалі Exground Film Festival тощо. Конюхова була стипендіаткою премії Rhineland-Palatinate Media and Film Promotion Prize, BS Projects Residence Programme, а також IFA travel grant. Вона є засновницею онлайн- та офлайн-видання TransitoryWhite.
Оксана Сигарева — незалежна молода продюсерка і режисерка. Вона створила півсотні проєктів у сфері культури та мистецтва. Від незалежних документальних показів до масштабних міжнародних фестивалів. Сигарева також займалась багатьма освітніми проєктами. Наразі вона працює з документальним та ігровим кіно. Режисерка також досліджує можливості інструментів цифрового мистецтва та розробляє проєкти віртуальної реальності. Основний фокус фільмів — культура, мистецтво, права людини, соціальні зміни. Головна мета — розвиток культурних зв’язків між країнами та народами для досягнення взаєморозуміння.
Аліна Міхальова — медіаменеджерка і XR-технолог. Маючи понад 10 років досвіду роботи в медіа та контент-маркетингу, Аліна зсередини стала свідком цифрової революції в індустрії новин. Споглядаючи загальну боротьбу новинного бізнесу за збереження актуальності для аудиторії в усьому світі, Аліна перемістила свою увагу на майбутні формати залучення аудиторії — віртуальну та доповнену реальність. У 2016 році Міхальова стала співзасновницею студії віртуальної реальності Spherica в Лос-Анджелесі та почала створювати разючий контент для клієнтів від AP, HBO, RYOT до Lexus, Google та багатьох інших. Її досвід роботи з цифровими медіа та імерсивними технологіями спонукав Аліну глибше зацікавитись тим, як людський мозок взаємодіє з контентом загалом, і надихнув її на запуск нової ініціативи. У 2020 році Аліна Міхальова заснувала Less Media Group, щоб стимулювати зміни в медіаіндустрії та використовувати технології для створення глибоких людських зв’язків.
Ольга Дворецька — NFT-продюсерка і спікерка на фестивалі ART & TECH, візіонерка, авторка освітніх програм для NFT ACADEMY. Ольга є співзасновницею проєкту CryptoShark # 1-8, бізнес-клубу CSHP.CLUB, ярмарку Disartive Fair (2020-2021) та фонду DAO RASSVET.
Володимир Шторм спеціалізується на креативному та художньому напрямках, VR / AR / MR, VFX у реальному часі та інтерактивній комп’ютерній графіці, CNNs та комп’ютерному зорі, машинному навчанні та штучному інтелекті. У той час, як Володимир працював креативним та артдиректором над різними програмними / ігровими / науковими / технічними та мистецькими проєктами, він отримав десятирічний досвід в розробці програмного забезпечення, IxD, UX, графічного та ігрового дизайну.
Вперше створений як AES Group у 1987 році Арзамасовою, Євзовичем і Святським, колектив змінив свою назву на AES+F після приєднання Фрідкеса в 1995 році. AES+F працює на перетині традиційних медіа, фотографії, відео і цифрових технологій. Група характеризує свою практику як своєрідний «соціальний психоаналіз», за допомогою якого вони розкривають і досліджують цінності, вади та конфлікти сучасної глобальної культури.
AES+F здобули всесвітнє визнання та гучне схвалення в Російському павільйоні на 52-й Венеційській бієнале у 2007 році завдяки своїй провокаційній, трансцендентній відеоінсталяції “Last Riot”. Група брала участь у понад 100 персональних виставок у музеях, виставкових просторах і комерційних галереях у всьому світі. Роботи AES+F виставлялись в таких престижних просторах, як Центр мистецтв та медіа (Карлсруе), Художній музей Гельсінкі, Музей сучасного мистецтва (Стокгольм), Тейт Британія (Лондон), Римський національний музей і Музей сучасного мистецтва Риму, Центр Помпіду (Париж), Музей Тіссен-Борнеміса (Мадрид), Музей мистецтв “Сьогодні” (Пекін), Художній музей Морі (Токіо), Леум, Музей мистецтв Samsung (Сеул), Державний Російський музей (Санкт-Петербург), Музей сучасного мистецтва “Гараж” (Москва), Національна Галерея Австралії (Канберра), Центр мистецтв Фаена (Буенос-Айрес) та багато інших.
Тео Тріантафіллідіс народився в 1988 році в Афінах, Греція. У 2016 році здобув ступінь магістра в університеті Каліфорнії в Лос-Анджелесі за спеціалізацією “Дизайн та медіамистецтво”. Серед вибраних персональних виставок: “Role Play” у галереї Meredith Rosen Gallery, Нью-Йорк, 2018; “Pretzel Twist” у галереї The Breeder, Афіни, 2017; “Obscene Creatures, Resilient Terrains” у мистецькому просторі Assembly Point, Лондон, Великобританія, 2017. Вибрані групові виставки включають: Афінське бієнале, 2018; “Still Human” у музеї Rubell Family Collection, Маямі, Флорида; “Nature of Justice” в інституції St. Anne’s Warehouse, Бруклін, штат Нью-Йорк; “Hyper Pavilion”, Венеціанська бієнале, Італія, 2017; “Unreal” у музеї Форум NRW, Дюссельдорф, Німеччина, 2017; “International Topsellers — Human Product” у мистецькому просторі Kunsthalle Exnergasse, Відень, Австрія, 2017; “LA times 10” у музеї архітектури та дизайну, Лос-Анджелес, Каліфорнія, 2017; “After Belonging” на Архітектурному трієнале, Осло, Норвегія, 2016; Фестиваль ігрового мистецтва, Музей Хаммера, Луїзіана, Каліфорнія, 2015.
Аллен Фельдман, першовідкривач етнографії насильства, тіла і почуттів, є автором “Архівів невідчутного: війни, фотополітики та мертвої пам’яті” (Чиказький університет, 2015) та “Формації насильства: розповідь про тіло і політичний терор у Північній Ірландії” (1991). Фельдман — культурний антрополог, який проводив етнографічне дослідження політизації погляду, тіла і почуттів у Північній Ірландії, Південній Африці та глобальної терористичної війни, породженою терористичним актом 11 вересня 2001 року. Його дослідницькі та викладацькі інтереси включають візуальну культуру, політичну естетику, політичну тваринність і практичні медіадослідження.
Цзябао Ли создает работы, посвященные изменению климата, способам делить пространство, которые применяют разные виды, населяющие планету, а также гуманным технологиям и справедливому, устойчивому будущему. В своем творчестве она использует переносные устройства, роботов, AR / VR, проекции, перформативные практики, современный компьютерный софт и инсталляции. Цзябао Ли является членом NEW INC Creative Science в Новом музее. Свое выступлении на TED Talk она посвятила рассказу о том, как технологии влияют на наше восприятие реальности.
Цзябао — доцент Техасского университета в Остине. Ее лаборатория исследует пересечение искусства, дизайна, технологий и биологии. Интересы Цзябао охватывают самые разные области знаний и явлений — от межвидового совместного творчества до графиков знаний, от биосенсоров до протеомов менструальной крови. Цзябао является соучредителем и директором по продуктам Peregrine Biosense, а ранее — Snapi Health, входит в состав жюри крупных дизайнерских наград, таких как IDSA, D&AD, Biodesign Challenge. Цзябао — лауреат многочисленных наград, в том числе iF Design Award, AACYF 30 Under 30, Falling Walls, National Endowment for the Arts, STARTS Prize, Fast Премия Company World Changing Ideas, Core77, IDSA, премия A’ Design Award, премия Webby, награда Каннского кинофестиваля за лучший короткометражный фильм виртуальной реальности.
Рене Піннелл є засновником громадського фонду людської творчості Artizen. Відігравши ключову роль у мистецькому відродженні віртуальної реальності, Рене допоміг творцям зібрати понад 34 мільйони доларів на унікальні проєкти, зокрема на першу семизначну суму для фільму з технологією віртуальної реальності на Sundance. Рене Піннелл працював над деякими з найбільш новаторських робіт у галузі як виконавчий продюсер, у тому числі й анімаційний фільм з технологією віртуальної реальності BATTLESCAR з Розаріо Доусон у головній ролі та серіал з технологією віртуальної реальності SPHERES з Джесікою Честейн, Міллі Боббі Браун і Патті Сміт у головних ролях. Як кінорежисер і дизайнер Рене продюсував відоме комедійне шоу “Backpack Picnic”, зняв повнометражний документальний фільм “The King of Texas”, продав телевізійну програму каналу MTV, розробив 5 продуктів і заснував 2 компанії.
Choy Ka Fai
Чой Ка Фай – берлінський художник із Сінгапуру. Його мультидисциплінарна мистецька практика рухається на поєднанні танцю, медіа-мистецтва та перформансу. У центрі його досліджень — постійне дослідження метафізики людського тіла. За допомогою дослідницьких експедицій, псевдонаукових експериментів і документальних вистав Ка Фай використовує технології та наративи, щоб уявити нове майбутнє людського тіла.
Johanna Bruckner
Johanna Bruckner’s представлені на міжнародному рівні. Вибрані виставки: Schirn Kunsthalle Frankfurt, Mediterranea Biennale 19 у Сан-Марино, ICA Milano, CAC Center d’Art Contemporain Geneva, Galerie EIGEN+ART Lab у Берліні, Дім світових культур, Берлін, transmediale 2020, Kunstraum Niederösterreich, ZKM center for art та засоби масової інформації в Карлсруе, 16-а архітектурна бієнале у Венеції, Deichtorhallen Hamburg, колекція Falkenberg, Reflector Contemporary Gallery у Берні, Migros Museum for Contemporary Art Zurich, Villa Croce, Museum for Contemporary Art, Генуя, Kunsthaus у Гамбурзі, Kunstverein Hamburger Bahnhof, Galleri Box, Cabaret Voltaire на Manifesta 11 у Цюріху. Брукнер також викладає в кількох університетах, таких як Університет Баугауз у Веймарі, Школа мистецтва та дизайну в Люцерні та Академія мистецтв Цюріха.
Cécile B. Evans
Сесіль Б. Еванс — американо-бельгійська художниця, яка живе та працює в Лондоні. Робота Еванса досліджує цінність емоцій та їх бунт, коли вони вступають у контакт з ідеологічними, фізичними та технологічними структурами. Нещодавно вони завершили велике нове замовлення для Художнього музею Ульсана (KOR), після того, як вони побували в резиденції з Національним балетом Марселя у співпраці з Музеєм Кістефос (NO) і показали нове замовлення на інсталяцію в Центрі Помпіду в Парижі (Франція).
Єгор Крафт (нар. 1986, Санкт-Петербург, Росія) — міждисциплінарний митець, який працює на перетині мистецтва, медіа, технологій, кіно та досліджень. Він здобув освіту в Герлесборзькій школі образотворчого мистецтва (Швеція), Московській художній школі Родченка (Росія), Академії образотворчих мистецтв у Відні (Австрія), Центральному коледжі мистецтва та дизайну імені Святого Мартіна (Велика Британія) та в Інституті медіа, архітектури та дизайну “Стрілка” (Росія). Також він працював науковим співробітником Саутгемптонського університету (Велика Британія). Єгор брав участь у фестивалі Ars Electronica (Австрія), з виставкою “Open Codes” у Центрі мистецтв та медіа (Німеччина), п’ятому Уральському промисловому бієнале, п’ятому та другому Московському міжнародному бієнале молодого мистецтва, Вроцлавській бієнале (Польща), фестивалі IMPAKT Festival (Нідерланди), ярмарку Vienna Contemporary (Австрія), Manifesta X (Росія), WRONG Biennale, першій Київській бієнале (Україна) та у низці міжнародних виставок, у тому числі в Державному Ермітажі, Російському музеї, Центрі мистецтв та медіа (Німеччина), музеї “Гараж” (Росія), Нью-йоркському Музеї сучасного мистецтва, Мультимедійному Художньому Музеї, Пермському музеї сучасного мистецтва, Московському політехнічному музеї, Третьяковській галереї, Фонду Онассіса (Греція), Фестивалі короткометражних фільмів у Кельні (Німеччина) та у багатьох інших міжнародних заходах. Єгор Крафт читав лекції та проводив гостьові семінари в Вінчестерській школі мистецтв (Велика Британія), Лабораторії нових медіа (Росія), Національному дослідницькому університеті “Вища школа економіки” (Росія) та інших програмах. Його есе та дослідницькі статті були опубліковані в рецензованих журналах і представлені на Art Machines 2 (Гонконг), Politics Of The Machines (Німеччина), Impakt Festival (Нідерланди) та інших конференціях. Єгор отримав премію New Technological Art Award у 2022 році (Бельгія). Він також був номінований на різні нагороди: двічі на Державну премію за інноваційне мистецтво (Росія), двічі на Премію Курьохіна (Росія), Премію Кандинського (Росія), Creative Enterprise Award (Велика Британія), Премію Pulsar (Франція) і Премію Lumen. Єгор є стипендіатом грантових програм STARTS Residencies (ЄС/Великобританія), Garage Museums Art & Technology 2019 (Росія/Німеччина) і BMKÖS Perspective, Innovation, Art 2021 (Австрія). У 2017 році він був включений до New East 100 лондонського журналу Calvert Journal, списку людей, місць і проєктів, які формують наш світ сьогодні.
Відзначений нагородами австралійський дизайнер доповненої реальності, продюсер авангардних фільмів та мультимедійний художник. Суту (також відомий як Стю Кемпбелл) – архітектор цифрового майбутнього. Усі його роботи — від коміксів з елементами доповненої реальності до віртуальних концертів та створення фільмів у розширеній реальності (XR) формують образ майбутнього метасвіту.
Суту співпрацював із проектами Стівена Спілберга, The Weeknd, John Legend, Google, Marvel та Disney. У світі NFT Суту відомий як творець Neonz.xyz, проекту кіберпанк-аватарів, у яких за допомогою технології NFT відкривається доступ до Sutuverse — ігрового майданчика web3, побудованого на AR і WebGL. Під час панелі про блокчейн та NFT Суту розповість про свій проект Neonz.xyz.
